ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
СПРАВА «РОЖЕНКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF ROZHENKO AND OTHERS v. UKRAINE
(Заява № 2644/04 та 23 інші заяви)
Стислий виклад рішення від 11 квітня 2013 року
Заявники скаржились до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) на тривале невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники також подали інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
У різні дати Уряд направив до Європейського суду односторонні декларації з метою вирішення скарг заявників на тривале невиконання національних рішень. Європейський суд розглянув ці декларації та відхилив пропозиції Уряду.
Щодо деяких заяв Урядом були висловлені зауваження, які були відхилені Європейським судом.
Європейський суд, враховуючи свою усталену практику з цього питання, встановив порушення п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст.1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників та у зв’язку з відсутністю ефективного національного засобу юридичного захисту щодо такого невиконання.
Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких інших ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.
РОЗГЛЯНУВШИ СПРАВУ, ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД ОДНОГОЛОСНО:
«1. Вирішує об’єднати заяви.
2. Оголошує прийнятними скарги заявників за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг, а решту скарг у заявах – неприйнятними.
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.
5. Постановляє, що
(a) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, зведених у таблицю в Додатку 1, та 1500 (одна тисяча п’ятсот) євро заявнику в заяві, наведеній у Додатку 2, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти».
_03_03.png)
